26/02/2020

Бесіда з Катериною Дудник - це завжди дуже цікаво. Щоб переконатися в цьому, достатньо перебігти очима уривок з інтерв'ю волейболістки, яке вона дала прес-службі кам’янського клубу. Так, наприклад, дівчина мріє про квартиру в Одесі та кар'єру в Південній Кореї. Якщо ж ви хочете дізнатися, що сталося з її морською свинкою та кого боїться спортсменка (це не щури й павуки, скажемо відразу), то читайте повну версію нашої розмови, наведеної нижче.

- Не хочу розмовляти на тему особистого життя, - з цієї фрази розпочалося наше з Катею інтерв'ю.

Чому дана тема для тебе - табу?

- Особисте життя має залишатися особистим. Щастя любить тишу.

Добре! А про що ти мрієш?

- Про квартиру в Одесі - мені подобається це місто. Там є море та до Білої Церкви їхати не так далеко - чотири години й ти в батьків. До того ж помешкання спочатку можна буде здавати, а потім вже сама в ньому житиму.

Я так розумію, що з підприємницьким хистом у тебе проблем немає?

- А в кого вони є?!(посміхається) У майбутньому ще хотіла б мати свою кофейню.

Як би ти її назвала? В тебе є можливість зробити рекламу!

- Навіть не думала про це. Спочатку потрібно на машину та квартиру назбирати, а вже потім власну справу відкривати.

Давай трішки пофантазуємо з назвою: а якщо заклад носитиме, наприклад, твоє ім'я?

- Я прагну, щоб мене знали як хорошого гравця, а не за назвою кофейні чи ресторану. “Смачно у Катерини Дудник” або щось типу цього я не хочу.

Ти взагалі полюбляєш готувати?

- Звичайно, готую все: каші, перші страви тощо. А моя фірмова - запіканка з овочами та м'ясом.

Чи можна сказати, що кулінарія - це твоє хобі?

- Ні, моє хобі – робити манікюр. Вже майже всі дівчата з команди скористалася моїми послугами. Хочу сказати, що спортом займатися складніше, ніж нігтями.

Якщо вже заговорили про команду, то що можеш відзначити в “Прометеї”?

- Те, що нас завжди запитують, чи все добре. Це дуже важливо для кожного!

Настрій впливає на гру?

- Під час матчу намагаюся не думати про проблеми, від яких залежить і настрій, а повністю концентруюся на супернику. Іноді просто не йде гра, як в Житомирі, наприклад. Проте я на всі команди налаштовуюся однаково добре, і коли в мене нічого не виходить, все одно намагаюся боротися до кінця.

Хотіла б у майбутньому спробувати свої сили в іноземному чемпіонаті?

- В даний момент я - гравець “Прометея”, тому зараз нічого не планую. Взагалі в майбутньому хотілося б опинитися в Південній Кореї: на Універсіаді мені сподобався їхній рівень волейболу та комбінаційна гра. Є бажання спробувати себе в цьому чемпіонаті.

Тобто тебе не лякає кардинальна зміна обстановки?

- Це для мене не проблема - я усюди проживу. Крім того, можу спонтанно спланувати й нетривалу поїздку. Ми з Діаною Карпець так “зірвалися” до Львову.

Це насправді дуже класно! А божевільні вчинки були?

- Так, але я не хочу про них розповідати. (сміється)

Корея ненароком навіяла питання: у тебе є домашні тварини?

- Були щури з хом’яком, які дожили до глибокої старості, а також собака й кіт. Але в мами з’явилася алергія на останніх, тому пухнастика довелося віддати родичам. Пес десь загубився сам, на відміну від морської свинки, яка захворіла: в неї були проблеми зі шлунком. Багато грошей та сил пішло на її лікування, але, на жаль, врятувати тваринку не вдалося.

Ти не з тих дівчат, хто боїться щурів?

- Так, навіть павука можу на руки взяти. Проте дуже боюся індюків – вони як птеродактилі. На мене в дитинстві один напав, з того часу все й почалося.