У листопаді 1992 року став помічником тренера в команді "Галичанка" (Тернопіль). Після цього працював помічником тренера в могильовському "Дніпрі". У 1999 році очолив "Атлант" м. Барановичі. У сезоні 1999/2000 виграв з командою золоті медалі чемпіонату Білорусії , а в наступному році завоював срібні нагороди і Кубок країни. Далі його запросили головним тренером в "Галичанку", де він працював з 2001 по 2016 рік. З цією командою Андрій Васильович ставав чемпіоном України (2010), срібним (2006) і бронзовим призером (2008 і 2009), а також володарем Кубка України (2004).

На посаді головного тренера збірної України, вигравав срібні та бронзові медалі в 2015 та 2017 роках відповідно на Всесвітній студентській Універсіаді.

У 2016 році Андрій Романович очолив "Хімік" м. Южне, де пропрацював два з половиною сезони. За цей час він двічі виграв чемпіонат України, став дворазовим володарем Кубка і триразовим володарем Суперкубка України. У грудні розірвав з клубом контракт.

З 2019 по 2020 рік - головний тренер СК "Прометей", з 2020 - головний тренер Академії "Прометей".

У минулому — український професійний волейболіст, який виступав на позиції ліберо. З 2003 по 2010 роки грав у складі національної збірної України. З 1995 року виступав у таких клубах, як “Стирол” (Горлівка), “Локомотив” (Дніпро), “Локомотив” (Київ). З останнім у 2008-му році став чемпіоном України.

У 2010 році грав у складі команди “Кримсода” (Красноперекопськ). З 2011 по 2016 роки захищав кольори сумського “Хімпрому”, разом з яким неодноразово вигравав срібні нагороди чемпіонату і Кубку України. Саме в Сумах Денис Вікторович почав свою тренерську кар'єру. У 2017 році перейшов у ВК “Дніпро” на позицію граючого тренера.

Через рік повернувся до Сум, де став тренером чоловічої команди “ШВСМ-СумДУ”. У сезоні 2017/18 команда під керівництвом Володимира Бабкова і Дениса Зуя стала переможцем Вищої ліги і вийшла в Суперлігу. Того ж року Денис Вікторович був помічником тренера в молодіжній чоловічій збірній України U-18.

У 2019-му став тренером казахстанського клубу “Атирау”. Під його керівництвом ця команда здобула срібні медалі Суперкубку і чемпіонату Казахстану. З 2020 року — помічник головного тренера СК “Прометей”. З сезону 2024/25 — головний тренер "червоно-білих".

Професійний шлях Івана як волейболіста розпочався у 16 років, коли він приєднався до болгарської чоловічої команди вищого дивізіону пловдівського “Локомотива”. Щоправда, тривав недовго, бо через важку травму Петков був змушений завершити кар’єру гравця. У 28 років став тренером жіночого клубу “Маріца” Пловдив, з яким встиг попрацювати 16 сезонів. За цей час фахівець поступово допоміг йому піднятися до нинішнього статусу домінуючої сили Болгарії.

На той момент “Маріца” не мала жодного трофею в своїй історії. Втім, після приходу Івана стала шестиразовим чемпіоном своєї країни поспіль та тричі виграла “срібні” та “бронзові” нагороди цих змагань. Крім того, наставник п'ять разів підіймав над головою національний Кубок, а також приводив команду до перемоги в Суперкубку Болгарії в 2015 році.

Історичні досягнення “Маріци” на євроарені також пов'язані з ім'ям Івана Петкова. Восени 2017-го у матчі проти російського “Єнісею”, який, напевно, став найпам’ятнішим в історії пловдівського клубу, його підопічні здійснили неймовірний камбек. Програвши дві стартові партії, вони виграли з рахунком 3-2, а потім ще й тріумфували в “золотому” сеті. В підсумку “Маріца” стала першою болгарською командою в історії, яка кваліфікувалася до основної сітки жіночої Ліги чемпіонів ЄКВ.

У 2020-му Петков очолив СК “Прометей”. У своєму першому ж сезоні він разом із “червоно-білими” оформив золотий хет-трик на внутрішній арені, здобувши чемпіонство, Кубок та Суперкубок України. А у свій другий рік роботи Іван знову-таки вперше в історії успішно вивів команду до групового раунду Ліги чемпіонів. 

Петков досягав висот і як помічник тренера болгарської команди, яка потрапила до “фіналу чотирьох” жіночого чемпіонату світу серед юніорок у Мексиці. Того ж року вони виграли й чемпіонський титул БВА серед юніорок Балкан. У 2015 році він привів юних спортсменок до восьмого місця на чемпіонаті світу U-20 у Пуерто-Ріко та до “срібла” чемпіонату Балкан U-20.

У 2018 році Івана призначили головним тренером національної збірної Болгарії, а вже через три роки пішов у відставку. Впродовж цього періоду він двічі вигравав Золоту Євролігу в 2018 і 2021 роках, а також Кубок претендентів 2018, який проходив у Перу, здобувши місце у Лізі націй на наступний рік.

У 2022-му році болгарський фахівець очолив національну жіночу збірну України, разом з якою досяг неабиякого прогресу на міжнародній арені. Синьо-жовті пройшли кваліфікацію чемпіонату Європи-2023 без жодної поразки та виграли Золоту Євролігу-2023. Водночас завдяки високій позиції в рейтингу Міжнародної федерації волейболу (FIVB) наша команда потрапила до відбору на Олімпійські ігри-2024.