Волейболістка Богдана Анісімова повернулася до лав збірної України після тривалої перерви, щоб допомогти їй кваліфікуватися на Євроволей-2021. Незважаючи на значне омолодження складу, 29-річній нападниці знайшлося місце в колективі. Адже сьогоднішня національна команда уособлює сплав молодості та досвіду, якого спортсменці точно не позичати.

Богдано, скільки років ти виступаєш за збірну України?

- Частіше я викликалася до лав «молодіжки». За національну команду виступала з перервами. Востаннє це було шість років тому – досить великий термін. Мені імпонує європейський підхід до тренувального процесу. Зараз збірна намагається діяти якомога швидше, за рахунок чого повністю змінюється схема нашої гри. Поки з дівчатами намагаємося зібрати власні напрацювання в одну красиву картинку.

Для людини, яка вже пройшла певний волейбольних шлях, відчуваються зміни в збірній?

- Національна команда змінюється у всіх планах. Раніше на деякі речі тут дивилися зовсім по-іншому. Зараз же абсолютно нова організація, фінансування, тренувальний процес та навіть ігрова форма. Це далеко не весь список покращень. Турбота про тебе відчувається в кожній деталі. Федерація волейболу України і, зокрема, Володимир Дубинський роблять все можливе для того, щоб нам навіть жилося комфортно, щоб ми ні на що не відволікалися й давали результат.

На часто зустрінеш людей, як Володимир Михайлович. Він просто «горить» волейболом, і готовий для нас зробити все, аби ми тільки досягли успіху. Здорово, що в Україні є такі особистості! З подібним відношенням хочеться працювати не покладаючи рук.

Чи загрозливою для команди є її повна трансформація буквально за лічені дні до відбору?

- На мою думку, нічого страшного в перебудові немає. Тим паче, що в нашому колективі багато досвідчених гравців, які пограли за кордоном та знають основи європейського волейболу. Представниці українських команд також належать до цього списку.

Як оцінюєш потенціал сьогоднішньої збірної України?

- Потенціал у збірної чудовий. У складі багато молодих та перспективних волейболісток. Зрозуміло, що їм ще не вистачає досвіду, я б навіть сказала, нахабства. Це спорт, і поки ти «гризти» не будеш, нічого не доб'єшся. В нас хороші шанси потрапити до основної сітки чемпіонату Європи. Просто потрібно вірити в свої сили. Говорячи особисто за себе, зроблю все можливе для перемоги.

Який суперник у відборі на Євроволей-2021 найнебезпечніший?

- Прохідних команд немає, тому потрібно налаштовуватися на всіх суперників однаково. Жіночий волейбол – непередбачуваний. Ти можеш програти найслабшому, а потім обіграти найсильнішого.

Розкажи про свій волейбольний шлях

- Почався він, мабуть, у класі другому чи третьому. Вже в 14 років я підписала контракт із «Сєвєродончанкою», і там пробула три роки. Далі вирішила навчатися, проте рік без волейболу дався мені непросто, тому повернулася в спорт. Коли виповнилося 18, вирушила за кордон, де граю вже більше десяти років. За цей час виступала в Азербайджані («Телеком»), Румунії («Динамо» Бухарест), Казахстані («Алмати»), Німеччині («Мюнстер»), Філіппінах (Sta.Lucia Lady Relators) та Росії («Мінчанка», «Уралочка-НТМК»).

Як бачите, я багато де пограла, але збірна – це зовсім інший досвід. Мені 29 років, і дуже круто, коли поряд на одному майданчику стоять набагато молодші за тебе дівчата, які прислухаються до твоїх порад. Я ніколи не хотіла бути тренером, і зараз теж не планую. Втім, стає тепло на душі від того, що, передаючи свій досвід молодим волейболісткам, ти бачиш результат. Гадаю, у нас вийде виростити боєздатну молодь!

Що плануєш робити після завершення спортивної кар'єри?

- Найперше народити дитину. Знаєте, в мене чоловік баскетболіст. Думаю, коли закінчу кар'єру, він ще виступатиме. Тому перший час будемо їздити з ним, а в процесі вирішувати, чим займатися далі. Я досить багато часу провела у волейболі, тому в майбутньому планую присвятити своє життя чомусь іншому. Хоча воно таке непередбачуване, і хто його знає, як буде насправді. Я всім серцем люблю цю гру, тому завжди стежитиму й підтримуватиму нашу збірну.

Джерело: Volleyball.ua