Перші матчі в обох медальних серіях чемпіонату вийшли достатньо цікавими, однак не настільки інтригуючими, як, можливо, хотілося б усім шанувальникам волейболу нашої країни. Адже на власних майданчиках СК «Прометей» та «Орбіта-ЗНУ-ЗОДЮСШ» все ж достатньо переконливо виказали свої претензії на здобуття золотих та бронзових медалей відповідно.
Фінал. Кам’янське
9 квітня
СК «Прометей» - «Хімік» - 3:1 (25:17, 25:21, 20:25, 25:20)
10 квітня
СК «Прометей» - «ХІМІК» - 3:1 (23:25, 25:22, 25:19, 25:21
Рахунок у серії: 2-0.
Як і в переважній більшості інших очних протистоянь у нинішньому сезоні, більше ніж на один сет южненських волейболісток не вистачило. Причин тому є кілька, але головна з них, здається, вчергове полягає у психологічному дисбалансі деяких підопічних Євгена Ніколаєва. Схоже, саме тут криється корінь виникнення тих же помилок, яких ці дівчата масово припускалися і в попередніх зустрічах із кам’янчанками. Тому останнім, попри періодичну розбалансованість у власних колективних діях, досягати своїх завдань було таки помітно легше. Хоч як наставник «Хіміка» протягом обох матчів намагався віднайти чудодійні «ліки», в цілому, йому це так і не вдалося.
Звичайно, варто звернути увагу й на дивну боєздатність кращого снайпера команди Юлії Бойко, оскільки саме від її агресивної зарядженості волейболістки СК «Прометей» раніше потерпали чи не найбільше. Проте зараз у першому матчі вона з’явилася на паркеті лише на кілька хвилин, протягом яких наробила чимало помилок і залишила його вже до самого завершення. У другому ж поєдинку поява Бойко вийшла більш продуктивною, але припала на той момент, коли більшість її партнерок, схоже, подумки вже змирилися з невдачею.
Що ж до гри СК «Прометей», то вона вболівальників цієї команди також більше нервувала, ніж радувала. Але, на щастя для них, в арсеналі клубу з Кам’янського віднайшлося два аргументи, які у кульмінаційні моменти спрацювали з максимальним ККД. Перший – це наставник Іван Петков. Адже фактично після кожного тайм-ауту, взятого цим болгарським фахівцем, шальки терезів у напрочуд нервовій боротьбі неодмінно починали схилятися у бік його підопічних. Тобто вміння Петкова читати гру й чітко усвідомлювати, які корективи необхідно вносити в неї в оперативному порядку, якраз і стало одним із найбільш дієвих засобів для досягнення загального успіху.
Щоправда, багато в чому йому в цьому допоміг аргумент другий – разюча «гармата» Анастасії Крайдуби. Адже тільки-но в атаках кам’янчанки раптово бралися вигадувати щось незрозуміле, болгарський наставник у досить таки жорсткій манері наголошував, що насправді нічого вигадувати не варто. Хороша передача під «постріл» Крайдуби – найкраще серед усіх рішень. І «вісімка» господарок майданчику в обох поєдинках підтверджувала це із завидною непохитністю.
Таким чином, СК «Прометей» зробив два досить таки впевнених кроки до історичного чемпіонського досягнення. І тепер дуже близький до того, щоби 15-го або 16-го квітня в Южному зробити й крок третій – вирішальний.
За третє місце. Запоріжжя
9 квітня
«Орбіта-ЗНУ-ЗОДЮСШ» - «Волинь-Університет-ОДЮСШ» - 3:0 (25:22, 25:22, 25:20)
10 квітня
«Орбіта-ЗНУ-ЗОДЮСШ» - «Волинь-Університет-ОДЮСШ» - 3:1 (25:18, 22:25, 25:18, 25:20)
Рахунок у серії: 2-0.
До початку «бронзового» фіналу обидві команди підійшли з відчутними кадровими втратами. У запоріжанок через проблеми зі здоров’ям учергове «поза грою» залишилася досвідченіша зв’язуюча Юлія Богмацер, а у лучанок не вийшла Наталія Ксендзук і далеко не кращу свою гру продемонструвала одна з лідерів – Марина Скрипник. Відповідно, спортсменкам обох команд знову довелося викладатися, що називається, і за себе, і за «ту дівчину», віднаходячи в своїх індивідуальних арсеналах додаткові резерви. А оскільки статус протистояння взагалі потребував від них лише всього найкращого, на що вони спроможні, то і в цьому сенсі деякі підопічні, відповідно, Гарія Єгіазарова та Володимира Бузаєва мало не перевершили самих себе. Втім, у запоріжанок це вийшло дещо продуктивніше.
Чудово усвідомлюючи, що від юної зв’язуючої Катерини Гужви ювелірних передач із серії «а-ля Богмацер» апріорі буде небагато, від основних бомбардирів «Орбіти-ЗНУ-ЗОДЮСШ» потребувалася особлива розторопність у завершальних стадіях атак. І тут яскравим особистим прикладом відзначилася досвідченіша Антоніна Жук, вправно приносячи своїй команді дорогоцінні очки навіть у надскладних ситуаціях. Хоча волейболістки «Волині-Університету-ОДЮСШ» достатньо якісно відпрацьовували на блоках, а також значно менше помилялися на подачах. Однак власним прямим атакам гостроти й точності бракувало дуже суттєво. В тому числі й у кульмінаційних кінцівках кожної з партій, де господарки майданчику своїми шансами розпорядилися ліпше. Хоч як Вікторія Даньчак «вистрілювала» навіть через грамотні подвійні блоки, самого лише її бомбардирського запалу лучанкам не вистачило.
Наступного дня підопічні Володимира Бузаєва спробували реваншуватися завдяки ще більшій самовідданості в боротьбі за кожен м’яч, і тривалий час справді «трималися у грі». Навіть попри чергову зливу помилок у власних атакуючих діях. Але проти двох тактичних сюрпризів від Гарія Єгіазарова таки виявилися безпорадними. Першим стала заміна від старту Наталії Луханіної на неймовірно агресивну Поліну Пасс. Паралельно з іншої діагоналі однозначно найкращу гру в сезоні видала Вікторія Савченко, яку Гужва відшукувала передачами більше звичного. «Зачохлити» ці дві «гармати» у складі господарок гостям так і не вдалося.
Отже, до Луцька волейболістки «Орбіти-ЗНУ-ЗОДЮСШ» мають прибути у відмінному психологічному настрої. Але чи зуміють вони закрити своє «бронзове завдання» вже 15-го квітня, або ж не зуміють зробити цього навіть і 16-го числа – питання залишається відкритим.
Джерело: прес-служба ГО ФВУ